Можливу відповідь можуть запропонувати припливи.

У нашій Сонячній системі існує кілька тисяч прикладів коорбітальних об'єктів. Це тіла, які мають ту саму орбіту навколо Сонця або планети. Одним з прикладів є троянські астероїди.

Попри те, що вже підтверджено відкриття понад 5000 екзопланет, ми ще не спостерігали подібних коорбіталей у позасонячних системах.

У новому дослідженні вчені теоризують, що деякі троянські екзопланети утворюються, але ті з них, які великі та знаходяться на короткоперіодичних орбітах (і тому їх відносно легко виявити), зазвичай витісняються із загальної орбіти припливами. При цьому вони зіштовхуються або зі своєю зіркою, або планетою-гігантом.

''Якщо, або коли троянські екзопланети будуть виявлені, ця робота може допомогти розкрити деякі властивості їхньої внутрішньої структури'', - сказав співавтор дослідження, науковий співробітник Інституту SETI Ентоні Добровольскіс.

На Землі тертя, викликане припливами та відливами, призводить до уповільнення обертання Землі, внаслідок чого наш Місяць віддаляється від Землі. Узагальнивши теорію приливного тертя на системи з більш ніж двома тілами, автори застосували теорію до систем, що включають зірку, планету-гігант та землеподібну планету, що осцилює навколо точок Лагранжа L4 або L5 планети-гіганта або рівносторонньої точки планети-гіганта.

За результатами аналізу, припливи, створювані зіркою та планетою-гігантом на землеподібній планеті, викликають зростання її осциляцій, доки вони не стають нестабільними. Дослідники провели чисельне моделювання, яке показало, що осциляції троянця змінюють форму з овальної на бананову та зриваються із загальної орбіти, зіштовхуючись або з зіркою, або з планетою-гігантом.

Отримані результати узгоджуються з раніше опублікованими дослідженнями. Це дозволяє припустити, що припливи видаляють коорбітальні екзопланети до того, як ми зможемо їх спостерігати. Якщо це так, ми ще можемо виявити коорбітальні екзопланети. Також можливо, що місія НАСА Lucy до троянських астероїдів, що стартувала у жовтні минулого року, може дати додаткові підказки щодо ролі припливів у коорбітальних системах.

Робота була опублікованому в журналі Icarus. Другим співавтором є Джек Ліссауер з Дослідницького центру NASA імені Еймса.